19.11.2018
Для Поділля характерна вільна забудова двору, будинок ставився на відстані від вулиці на чистому дворі. Господарчі споруди знаходилися на обійсті, куди господиня могла вийти через задні двері сіней.
Дах, висота якого була вдвічі більше висоти стін, вкривали соломою з майстерно укладеними китицями по рогах стріхи. Гребінь притискували перехрещеними жердинками.
На Поділля знаходилися родовища кольорових глин до 15 кольорів, тому подолянки дуже яскраво розписували свої хати як ззовні, так і в середині.
Ззовні вони оперізували хату фризом, що був символом захисту житла. Хату, в якій була дівчина на виданні, прикрашали малюнками пташок.
Традиційно розташовувались елементи інтер’єру. З одногу боку від дверей була піч, з іношого – мисник, лава та робоче місце господині.
Піч була мальовничо прикрашена і розташована традиційно отвором до чільної стіни хати.
Розповсюдженою прикрасою печі були витинанки – вирізані з кольорового паперу прикраси.
Мисник був справжнім музеєм декоративно-ужиткового мистецтва, де стояли мальовничі тарілки, виставлені на показ.
Поруч з піччю, понад тильною стіною знаходилося спальне місце – «піл» – на дві лави настелялись дошки. Тут спали батьки, а між ними – малі діти. Над ліжком висіла колиска – для наймолодшого члена родини.
Одяг традиційно був вишитий червоно-синіми або чорно-золотистими нитками. Жінки й чоловіки носили довгі пояси з китицями. Чоловічий верхній одяг – це кожух, або чугаїна з сукна, шапка з каракулю або солом’яний капелюх влітку, прикрашений квітами. Дівочий подільський вінок мав особливості: квіти, які вплітали ззаду, були більшого розміру, ніж ті, що спереду. На ногах носили чоботи або шкіряні постоли.
Поділля знаходиться в
на південному заході України та межує з
Поліссям на півночі, з
Наддніпрянщиною на сході, з
Півднем України на півдні та з
Карпатами на заході.